А наша рідна українська мова лірична і неповторна, поетична і спокійна, лагідна і мелодійна, як і сам співочий народ — добрий, лагідний, миролюбний і працьовитий. Мова, яку довгі десятиліття утискали, виганяли з рідного дому, вважали непотрібною сильні світу цього, все ж вижила і набирає сили, адже вона — душа народу, а душу не можна вбити, доки живі люди. Понад усе на світі вороги нашого народу прагнули позбавити український народ його чарівної мови, так як добре знали, що коли нема мови — нема нації,нема народу. Та все ж вона, мов фенікс, піднялася, воскресла з попелу і руйнування, і заговорила, заспівала на повний голос. Хоч і сьогодні її ігнорують, ніби вона і не є державною.
Люди, будьте пильні, не допустіть наруги над найріднішим, сокровенним, над рідною мовою