Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій нам душі окриля.

Встає в новій красі,забувши лихоліття,

Твоя ,Тарасе,звільнена земля.

У росяні вінки заплетені суцвіття

До ніг тобі,титане,кладемо.

Ми чуємо тебе,Кобзарю,крізь століття,

Тебе своїм сучасником звемо.